Наш ГЕРОЙ

                                      

             ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!

/Присвячено лейтенанту Довгому Олегу Івановичу/
Автор Березна Анастасія, м. Ізяслав

На світ маленький хлопчик народився,
Зовсім малий, беззахисний такий.
Він хитро в очі мами подивився,
Вже знаючи, що буде не простий.

Він знав, що у житті його чекають
Все безліч й безліч перепон,
А у думках все постріли лунають;
Життя не річ, життя -аукціон.

З дитинства він футбол любив
І грав за збірну нашого району.
Любов батьків завжди цінив
І був веселим компаньйоном.

Пливли роки так непомітно,
Хлопчина жив та підростав.
Він був розумним та тендітним,
А згодом, він військовим став.

В той час, коли війна на дворі
Забрали сина у батьків :
"Куди? За що? "-вони говорять,
Він ще й пожити та й не вспів.

Давай помолимось за тих, хто помирає,
Ти чуєш, янголе, помолимось, давай!
За тих, хто є і тих, кого немає.
Чому я плачу? - Ні, ти не питай.

Давай помолимось за упокій солдата,
Який пішов недавно із життя.
Ти чуєш, серденько, як плачем його мати?
Повір, немає гіршого кінця.

Чому страждають люди безневинні,
Чому немає звідти вороття?
Скажіть, ну що ми ще зробить повинні,
Щоб не зникали люди із життя?

Як досі я Олега пам'ятаю,
Який віддав за нас своє життя.
Чому ж найкращих Бог з землі стирає?
Які ж огидні в серці відчуття.

За що ми боремось ми добре знаєм,
За Україну вмирають наші земляки.
Хай буде земля пухом їм, благаю
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ у ввіки!!! 

            ЛЮТИЙ 2015Р.

Я ПИШУ ТОБІ ЛИСТИ

/Присвячено офіцеру Олегу Довгому /

Я пишу тобі листи,
Хоч тобі вже не судилось
Прочитати ті рядки,
Над якими сльози лились.

---

Я пишу тобі , солдате,
Із надією в словах,
Що тобі там добре, брате,
Що твоя душа жива.

Ти пішов той рік, зимою,
Сніг сліди твої замів.
Ти закрив усіх собою:
Друзів, рідних та батьків.

Ти не втік і не злякався
Йти у бій в передовій.
Ти героєм все ж зостався
На своїй землі святій.

В небо птахом ти полинув,
Закружляв у небесах.
Плачуть рідні, в нас без тебе, сину
Зовсім порожньо в серцях.

Я пишу тобі листи,
Хоч ти їх не прочитаєш,
Але в наших ти серцях
Вічну пам'ять залишаєш.
                     Анастасія Березна, м. Ізяслав /31.01.2016/

    ВІН СЕРЦЕМ ЗАХИСТИВ УКРАЇНУ

      31 січня 2015 року віддав своє життя за незалежність та територіальну цілісність України наш земляк, лейтенант Збройних Сил України Довгий Олег Іванович.

       Народився Олег 6 січня 1993 року в селі Верхи Камінь-Каширського району Волинської області в родині вчителів Довгих Івана Івановича та Валентини Петрівни. Коли йому виповнилося півроку, сім’я переїхала у село Щурівці. Хлопчик виростав дуже рухливим, жвавим, допитливим. Улюбленою іграшкою його був завжди м’ячик, з яким він не лише постійно грався, але інколи лягав з ним спати. Маленький Олег залюбки відвідував футбольні змагання на сільському стадіоні, спортивному майданчику, в інших селах разом з татом та родичами.

        З 1999 року навчався у Щуровецькій школі, яку закінчив у 2008 році. Олег гарно вчився, йому найбільше подобалися предмети природничого циклу. Він старанно виконував домашні завдання, на уроках був активним. У ставленні до навчання, виконання своїх доручень був дуже відповідальним. Йому подобалося, що однокласники щороку обирали його фізоргом класу. Олег завжди охоче брав участь у художній самодіяльності, різноманітних шкільних конкурсах, дуже переймався успіхами та життям класу. Він мав зразкову поведінку, був завжди простий та скромний, користувався авторитетом серед менших та старших дітей.

           У 2010 році – випускник 11 класу Клубівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Успішне навчання в школі поєднував із активним заняттям спортом. Любов до спорту, до активного способу життя прививали батьки ще з ранніх літ. Взагалі, чоловіки родини Довгих, свого часу, були відомі в районі футболісти: батько Олега - Іван Іванович, та рідні дядьки Руслан та Олег, грали успішно за щуровецьку «Ниву» та теліжинецьку «Камчатку». З 2003 по 2010 роки Олег - гравець футбольної команди «Вікторія» Ізяславської ДЮСШ. Ще у шкільні роки футбол для Олега стає невід’ємною частиною його життя, він жив ним. У його здобутку численні грамоти за перемоги в різних обласних змаганнях по футболу. Хмельницький, Волочиськ, Нетішин, Славута, Ужгород - ось географія змагань юних футболістів, серед яких Олег був не лише кращим гравцем, але душею команди. Ще у шкільні роки хлопця запрошували грати до шепетівської футбольної команди «Пансіон» на республіканському рівні.

       Олег встигав гарно вчитися, відмінно грати у футбол і завжди старався ще допомагати батькам. Він був люблячим сином, гордістю своїх батьків. У старших класах та на канікулах під час навчання у військовій академії був гравцем команди «Камчатка» села Теліжинці, яка до сьогоднішнього часу є однією з найсильніших у районі. Футболісти цієї команди восени 2015 року започаткували районний турнір пам’яті Олега, переможний кубок якого знаходиться у Щуровецькій школі. Сектором молоді та спорту відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації 6 січня 2016 року започатковано районний юнацький футбольний турнір з міні-футболу, який буде проводитися щорічно у день народження нашого героя.

В 2010 році Олег вступив до Військової академії в Одесу, яку закінчив з відзнакою у 2014 році за спеціальністю «Фізична підготовка у військах». У академії досяг високих спортивних результатів на рівні майстра спорту. У його здобутку 17 дипломів та грамот за І-ІІІ місця з першості військової академії з спортивного багатоборства та футбольних змагань у складі команди «Сухопутка», яка була однією з найсильніших у Одесі, а також грамоти за сумлінне виконання службових обов’язків, розумну ініціативу, успіхи у навчанні, високі показники військової дисципліни.

       У футбольній команді «Сухопутка» Олег був не лише капітаном, але докладав особисто чимало зусиль, щоб команда існувала. Олег був гравцем футбольної команди академії з міні-футболу, яка брала участь у спартакіаді Збройних Сил України. У академії курсанти його поважали за людські якості, відповідальність, організаторські здібності, прагнення завжди прийти всім на допомогу.

З червня по серпень 2014 року проходив військову службу в місті Ужгород на посаді начальника фізичної підготовки і спорту військової частини, пізніше - заступника командира 2-ї гірсько–піхотної роти по роботі з особовим складом.

           З серпня 2014 по січень 2015 року Олег Іванович проходив військову службу в зоні проведення АТО. Його служба проходила в районі Дебальцівського плацдарму: населених пунктів Кам’янка Донецької та Чернухіно Луганської областей. Він був командиром взводу, заступником командира гірсько-піхотної роти по роботі з особовим складом 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Бійці цієї бригади вели бої в найгарячіших місцях війни на Сході України, і зазнали важких втрат.

Підопічними молодого лейтенанта були мобілізовані до Збройних Сил чоловіки, набагато старші за Олега. За короткий час вони побачили у ньому справжнього командира, який в бій вступав першим, а залишав останнім, вчасно і грамотно давав команди та поради, опікувався та турбувався за кожного бійця. Олег завжди переймався побутом своїх хлопців. Дякуючи йому, бійці вчасно завжди отримували гарячу їжу та могли відпочити. Він із ними був відкритим, щирим і вимогливим. Хлопці цінували та поважали Олега за доброту та прекрасні людські якості, захоплювалися його чудовою фізичною підготовкою, через що дали йому позивне ім’я «Фізрук». Молодого лейтенанта добре знали жителі сіл на Сході, де розташовувався його взвод, бо за його наказом військові ділилися із простими людьми їжею, дровами і всім необхідним.

5 грудня 2014 року Олег був на зустрічі у Щуровецькій школі. Усі дуже чекали цієї зустрічі. Він мало говорив про себе, але з теплотою згадував своїх підопічних, допомогу волонтерів, розказував про життя звичайних людей на Сході.

           31 січня 2015 року Олег та більше 20 українських військових вели нерівний бій на блокпосту № 6 біля села Чорнухіно Луганської області проти 100 бойовиків та 3-х ворожих танків. Перша атака була нашими військовими успішно відбита. Під час другої атаки на позицію українських кулеметників Григоришина Михайла та Матусевича Сергія потрапив ворожий снаряд. Олег кинувся на допомогу, щоб врятувати побратимів, за що отримав смертельне поранення від кулі снайпера. Григоришин Михайло та Матусевич Сергій загинули в цьому бою. Восени 2015 року батьки Михайла приїхали до сім’ї Олега, щоб Валентині Петрівні та Івану Івановичу висловити слова подяки за прагнення Олега в страшну хвилину допомогти їх синові.

    Кажуть, військові, які загинули за Батьківщину, стають журавлями, воїнами-янголами, і там, на небесах, продовжують нас захищати від ворогів.

      Олег завжди буде з нами. На прикладі його життя ми будемо вчитися моральних якостей, професіоналізму, любові до спорту.

                         Своє життя залишив Ти нам в спадок.

                         У ньому успіхи і перемоги є…

                         Допоки ми живем, то знай, Олеже,

                         Про Тебе пам’ять не помре!

                                                                  31.01.2016 р

       
                                                                            ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ

         31 січня у приміщенні Щуровецького НВК «ЗОШ І ступеня - дитячий садок» відбулися мітинг та лінійка пам’яті колишнього учня, учасника АТО, лейтенанта Збройних Сил України Довгого Олега Івановича. У цей день до батьків Олега приїхали 24 бойових товариші 128 окремої гірсько-піхотної бригади з 9-ти областей України: Хмельницької, Волинської, Тернопільської, Закарпатської, Київської, Сумської, Черкаської, Рівненської, Полтавської, які своїм приїздом засвідчили велику повагу, шану до свого командира та його родини.

          Вони відвідали могилу Олега, були присутніми на панахиді за упокій душі Олега у місцевому храмі, на заходах у школі. Напередодні у закладі було облаштовано пам’ятний стенд, де відображені найяскравіші моменти його життя, про які розповіли учні школи. «Життя прекрасне у вільній та мирній Україні», - ці слова Олега стали головним змістом його життя, людини-патріота, людини-героя. Військові із хвилюванням згадували Олега, як прекрасну людину, офіцера, який опікувався долею кожного свого підопічного, був прикладом у виконанні військового обов’язку, дякували батькам за виховання сина. Його бойові побратими передали школі бойовий прапор 3 роти 3 взводу 128-ї гірсько-піхотної бригади із підписами та адресами бійців 3 роти та емблему із фотографією Олега у повному бойовому спорядженні, яку виготовили самі. На заході виступили: тренер футбольної команди «Вікторія» 2005-2009 років Ізяславської ДЮСШ Левицький Леонід Іванович, капітан футбольної команди «Камчатка», ініціатор проведення осіннього футбольного турніру пам’яті Олега Довгого, Риголь Віктор Миколайович, які говорили про Олега, як про професійного футболіста, який прекрасно володів тактикою та теорією гри. Усі присутні могли побачити численні грамоти та дипломи за перемоги у спортивних змаганнях та успіхи у навчанні.

На заходах були присутні рідні Олега, друзі-футболісти, сільський голова. Усі вони хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героя та усіх земляків, які загинули у війні на Сході України. Діти емоційно читали вірші про героїв АТО, звучали патріотичні пісні.

        На нас із фотографій дивиться молодий, вродливий лейтенант з сміливим поглядом та добрими очима. Таким Олег залишиться завжди з нами, бо герої не вмирають...

                                                                                      31.01.2016 р.

  

                                             

https://vk.com/id289614460                                                                                                   http://memorybook.org.ua/5/dovgiy.htm                                                                                                                                                                                                                                                                             http://partner-pres.km.ua/news/na-izyaslavshchyni-zapochatkuvaly-turnir-z-mini-futbolu-prysvyachenyy-heroyu-ato-51.html                                                                                                                                                                                                                                                                                                   http://izadm.gov.ua/HEROI_Довгий.html